Энциклопедия Криминалиста

 
 
ТОПОНІМІЧНИЙ СЛОВНИК КРИМУ > Cостав словника > Додатка в словнику

 
 

Menu

 
 
 
 
 

Додатка в словнику

Як додатки в словник включені:

а) список скорочень, прийнятих у словникових статтях;

б) словарик іншомовних слів (в основному приналежних до тюркських і грецьких мов), що часто повторюються в складі кримських топонімів;

в) списки нових і колишніх назв населених пунктів, що згадують у словникових статтях при визначенні місця розташування природних об'єктів;

г) пояснення значень географічних і лінгвістичних термінів, що зустрічаються в словнику.

Прибігаючи до узагальнюючих формулювань “язичний^-язичні-тюрко-язичні топоніми, тюркські мови” (“тюрк.” у словникових статтях), укладачі виходили з того, що деякі з топонімів, незважаючи на те, що вони збігаються зі словами кримськотатарської мови, могли виникнути ще в середовищі древніх булгар, хазар, кыпчаков і інших тюркомовних племен і народів, що перебували в Криму до формування кримськотатарського народу. Оскільки тюркські мови (від древніх і середньовічних до сучасних) дуже близькі, кримські татари звичайно сприймають всі тюрко-язичні топоніми як свої, тому що в них у мові є такі ж або схожі слова. У більшості випадків ці назви дійсно могли народитися в кримськотатарському язиковому середовищі, але відокремити їх від топонімів більше древнього походження (тим більше, що останні піддалися адаптації) дуже складно, майже неможливо.

Точно так само до різних хронологічних шарів ставляться топоніми, що належали давньогрецькому, новогрецькому й кримському діалектам новогрецького (румейскому) мовам. При тлумаченні їх у словниковій статті вказується просто “гречок.”; іноді поруч приводяться й древне- і новогрецька форми, наприклад, агиа - і айя - свята.

Відповідно до традиції, що зложилася для топонімів Криму, двухкомпонентные й багатокомпонентні топоніми пишуться через дефіс і кожний компонент - із прописної букви: Кара-Даг, Биюк-Мачин-Кая, Ай-Петрі. Виключення зроблене для окремих назв, які традиційно пишуться разом, як, наприклад, Таракташ, Кизилташ, Бахчисарай.

Язичний^-язичні-тюрко-язичні топоніми часто складаються із двох і більше слів. Найпоширенішийо двослівні назви, у яких на першому місці як визначення коштує іменник, прикметник або числівник, а потім треба географічне слово, що звичайно відіграє роль обумовленого: Куш-Кая (куш - птах, пташиний, кая - скеля), Кара-Даг (кара - чорний, даг - “гора; ліс”). Топонім, побудований за принципом іменник + іменник, іноді може мати особливу, так звану изафетную форму, що виражає приналежність, притяжательность. При цьому перше слово одержує афікс родового відмінка -ин/ -ын, -нин/ -нын, - а до другого додається один з афіксів приналежності 3-го особи: -і/ы, -си/сы, -ю/у, - наприклад, Пахкалын-Каясы (з Пахкал і Кая), Аганын-Голю (з Ага й Голота). Ізафет може бути неповним і поширюватися тільки на одне слово: Уметин-Чокрак (з Умет і Чокрак). Назва того самого об'єкта іноді існує в изафетной і неизафетной формі: у різних джерелах зустрічаємо Пахкал-Кая й Пахкалын-Каясы.

 

 
 
© 2010 Энциклопедия Криминалиста